Тут треба відокремити одна від одної кілька речей: двоє екоактивістів спричиняють затор на берлінському міському автобані. Потім на місце дорожньо-транспортної пригоди з запізненням прибуває рятувальний автомобіль пожежної бригади. Важко травмована велосипедистка помирає. Чи винні кліматичні активісти в її смерті? Чи не зайшли вони занадто далеко у своєму протесті? Медіа та політики полемізують щодо цього на повний хід. Але правову відповідь може дати лише суд.
Трагічною однак є не тільки смерть 44-річної жінки, яку переїхав і смертельно травмував бетонозмішувач.
Трагічно й те, що внаслідок очевидного ланцюга прикрих обставин під загрозою відійти в тінь також опинилася громадянська непокора кліматичних активістів.
Те, що громадянський спротив можливий у Німеччині 2022 року - досягнення. Після досвіду націонал-соціалізму та режиму НДР, які придушували свободу слова, не хотілося б його втратити.
Можливість накидати піску у мотор суспільства, коли всі інші методи не спрацьовують, не повинна стати жертвою спонтанного гніву, що виплеснувся на екоактивістів.
Читайте також: Генсек ООН: Світ прямує до кліматичного пекла
Кліматична криза: більше не можна "так тримати"
Кліматична ситуація перебуває в поганому стані. Наслідки зміни клімату більше не можна ігнорувати. Німеччина також ризикує не досягти своїх кліматичних цілей до 2030 року, заявляє експертна рада з питань клімату при німецькому уряді. Підходу "так тримати" вже недостатньо. Саме це рухає активістами "Останнього покоління": вони хочуть - і це зрозуміло - переламати ситуацію. Мужність через відчай.
Їхні напади на твори мистецтва свідчать, що вони не гребують сумнівними методами. Кліматичні активісти нещодавно провели цілу серію акцій, під час яких не зупинилися навіть перед відомими творами мистецтва. У лондонській Національній галереї вони облили томатним супом шедевр Вінсента Ван Гога "Соняшники". У музеї Барберіні в Потсдамі активісти закидаликартопляним пюре картину Клода Моне. У Берлінській картинній галерії двоє активістів приклеїли себе до роботи Лукаса Кранаха (Старшого), а в Дрездені - до всесвітньо відомої "Сікстинської Мадонни" Рафаеля. Після атаки з клеєм на картину Вермеєра "Дівчина з перловою сережкою" в Гаазі трьох кліматичних активістів у Нідерландах засудили до двох місяців ув'язнення.
Читайте також: Аномальна спека у Європі: чому зміни клімату реальні
Відчай молодого покоління
Ці напади не мають нічого спільного з релігійним чи політичним іконоборством минулих століть. Атаковані картини також не є синонімами політичної влади і не уособлюють певного способу життя. Навіть якщо "Останнє покоління" заявляє: "Моне любив природу і відобразив у своїх творах її неповторну і тендітну красу". Навіть якщо після акції в Потстдамі екоактивісти запитували: "Як може бути, що так багато людей бояться пошкодження одного з цих образів реальності більше, ніж руйнування самого нашого світу, магією якого так захоплювався Моне?"
Це - акти відчаю, які привертають увагу за рахунок мистецтва. Екоактивісти роблять ставку на прорахований скандал, який нагадує рекламні кампанії італійського виробника одягу Benetton, котрий багато років тому рекламував одяг з шокуючими фотографіями хворих на СНІД або вимазаних нафтою качок. Метою, щоправда, був прибуток - але в обох випадках ідеться про інсценовані порушення табу. Але: навіть якщо світ про це говорить, це не робить їх більш правильними.
Багато активістів, особливо молодих, відчувають, що їх не чують. Те, що світ приймає зміни клімату - це реальна небезпека для них, від якої вони ж і постраждають. Ми всі частково винні у цьому відчаї, навіть якщо не всі його поділяємо. Зміна клімату - це відповідальність кожного.
Проте, картопляне пюре на картині клімат не врятує. Одне не має нічого спільного з іншим. Арт-атаки - це неправильно. І їх треба зупинити!
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.